З вісімнадцяти років я відкладала гроші на “чорний день”, рано усвідомивши, що самостійність є вкрай важливою. За десять років я накопичила значну суму, достатню для придбання скромного будинку з ремонтом, але я не мала наміру витрачати її легковажно. Моя мати, яка залишилася без заощаджень після смерті батька, змушена була багаторазово влаштовуватися на роботу прибиральницею, щоб утримувати нас з сестрою.
Її труднощі навчили мене, як важливо мати фінансову подушку безпеки. Перед тим як я вийшла заміж за Андрія, мама розповіла йому про мої заощадження, а потім звинуватила його в тому, що він одружився зі мною через мої гроші. Незважаючи на це, Андрій, здавалося, розумів її побоювання. Через рік після весілля Андрій запропонував використати мої заощадження для інвестування у підприємство з вирощування петрушки, пообіцявши, що це подвоїть наші гроші за півроку.
Мені ця ідея здалася непереконливою: я не для того старанно накопичувала гроші, щоб ризикувати ними в нестабільному, на мій погляд, підприємстві, яке може закінчитись, як у моєї матері. Коли я висловила свою відмову, Андрій був глибоко вражений і зненацька подав на розлучення. Я залишилася здивована його різкою реакцією на те, що я вважала незначною розбіжністю. Розмірковуючи над цією ситуацією, я досі запитую, чи правильне рішення я прийняла. Чи вчинила я мудро, захистивши свою фінансову безпеку, чи згаяла можливість довіритися і побудувати щось разом з чоловіком? Як ви вважаєте, чи правильно я вчинила?