Олена часто розмірковувала про своє життя, особливо про напружені стосунки з дочкою. Незважаючи на те, що вона була самотньою матір’ю, але завжди прагнула дати своїм дітям, Іванці та Михайлу, все найкраще. Її відданість їм ніколи не слабшала, навіть перед особистими труднощами. Олена завагітніла Іванкою у 18 років і зіткнулася з розривом відносин з батьками, які відправили її жити до бабусі та тітки у село.
Там була складна обстановка, постійні суперечки та закиди. Через 5 років вона повернулася до батьків, але їхні стосунки залишалися напруженими. Пізніше, живучи у подруги, Олена виявила, що вагітна другою дитиною. Батько дитини, як і батько Іванки, покинув її, і в результаті вона посварилася з подругою. Однак удача посміхнулася їй, коли вона успадкувала будинок своєї бабусі, де вона та її діти нарешті здобули хоч якусь стабільність. Олена невпинно працювала, щоб утримувати сім’ю, доки росли діти.
Проте її стосунки з Іванкою були напруженими, особливо у підлітковому віці дівчинки. Зрештою, Іванка покинула коледж, вийшла заміж за однокласника і переїхала до його родини, ще більше віддалившись від Олени. Тепер головною довіреною особою Іванки є її свекруха, на превеликий жаль Олени. Незважаючи на спроби Олени налагодити стосунки, Іванка продовжує віддалятися, завдаючи Олені душевного болю. Вся життєва історія Олени – це приклад завзятості та любові, яка, однак, була затьмарена материнським болем. Незважаючи на всі жертви та любов, вона ніяк не може зрозуміти: де вона помилилася і як подолати прірву, що утворилася між ними?