Я вийшла заміж за Андрія, мого сусіда дитинства після того, як він повернувся зі служби, а я закінчила школу. Ми разом вирушили на навчання до міста та одружилися на четвертому курсі університету. Життя було яскравим, поки не народилася наша дочка Інна, яка принесла радість, але також і проблеми – зокрема наші безсонні ночі та її проблеми зі здоров’ям.
У той же час мій чоловік Андрій робив свій посильний внесок, не забуваючи про свою роботу. Поки я справлялася з материнством і домашніми обов’язками, свекруха, користуючись доброю волею, вимагала від мене турботи про її іншого онука, Семена. Ця додаткова напруга з часом призвела до того, що я рішуче відмовилася продовжувати цей непроханий обов’язок.
Одного разу, коли свекруха вкотре залишила Семена біля моїх дверей і втекла, я відразу повернула хлопчика назад, що викликало значний розлад у сім’ї. Моя позиція проти того, щоб мені нав’язували обов’язки, які ніяк не пов’язані зі мною, призвела до відчуження з боку свекрухи. Але я рішуче поставила свій добробут і потреби близьких людей вище за несправедливі вимоги. Цей конфлікт, хоч і викликає жаль, був необхідним кроком для того, щоб раз і назавжди утвердити свої межі.