Надія, яка нещодавно переїхала з сім’єю до нового будинку, активно знайомилася з сусідами, запрошуючи їх на чай. Однією з перших у гості прийшла жінка похилого віку Марта Володимирівна. Під час візиту вона нарікала на розлуку з сином, який мешкає в іншому місті і не дозволяє їй бачитися з онукою. Марта уявила себе самотньою пенсіонеркою, яку покинув син, якому вона віддала все своє життя.
Надя співчувала біді Марти, поки інша сусідка не розкрила правду, зробивши разючу заяву. Вона розповіла, що Марта та її чоловік Гнат завжди були недбайливими батьками, часто зловживали алкоголем, залишаючи сина Вову голодним та недоглянутим. У результаті бабуся забрала Вову до себе, щоб забезпечити йому краще виховання, після чого Марта втратила батьківські права. Марта робила нерегулярні спроби налагодити стосунки з Вовою, який тепер мав свою сім’ю.
Проте, зважаючи на все, вона керувалася скоріше корисливими цілями, особливо у зв’язку з житловими умовами, ніж щирою материнською прихильністю. Вова, який побудував стабільне життя без неї, не бачив необхідності відновлювати спілкування. Тепер вже без алкогольної залежності та працевлаштована, Марта, як і раніше, живе в квартирі матері Гната і часто уявляла себе в ролі жертви перед сусідами, замовчуючи свої минулі помилки. З кожними її новими розповідями Вова поставав у все більш негативному світлі, а вона сама поступово забувала про свої батьківські промахи.