Щодня протягом ось уже 6-ти років моє життя перетворюється на безперервний кругообіг вимог з боку невістки Оксани. Моя рідна сестра часто радить мені економити, аргументуючи це тим, що краще забезпечити майбутнє онуків будинком чи накопиченнями, ніж постійно підтримувати їхній нинішній спосіб життя. Але вона не розуміє, як це – мати єдиний зв’язок з покійним сином. Овдовівши багато років тому, я переїхала до Італії, щоб отримувати вищу зарплату, залишивши маленького сина з бабусею.
Я ледве знала Оксану: ми познайомилися на їхньому весіллі. Вони здавалися щасливими, і за 5 років спільного життя у них народилося троє дітей. Після трагічного відходу сина на той світ я пообіцяла Оксані, що підтримуватиму її та дітей стільки, скільки зможу. Але зараз я виснажена. Невістка, схоже, не хоче, чи не може працювати і повністю залежить від мене.
Моя сестра засмучується через цю ситуацію, радячи мені відкладати гроші на майбутні потреби онуків, а не потурати їхнім нинішнім бажанням. Нещодавно Оксана повідомила мені, що їм потрібно 400 євро на шкільну поїздку мого онука до Іспанії. Незважаючи на моє бажання допомогти, я не є ні їхнім батьком, ні їхньою матір’ю, і задоволення таких фінансових потреб не в моїх силах. Я розриваюся між любов’ю до онуків та постійною фінансовою напругою. А як б ви вчинили у моїй ситуації?