Я завжди цінувала стосунки з моєю колишньою свекрухою, Мариною. Навіть після того, як я розлучилася з її сином і одружилася вдруге, ми продовжували підтримувати дружбу. Вона здавалася мені жінкою виключно доброю і підтримуючою, тому я не бачила жодних причин для занепокоєння, коли вона запропонувала зустрітися в кафе, щоб поговорити. Та зустріч почалася як завжди: ми замовили каву і почали розмовляти про повсякденні речі. Раптом Марина підвелася і сказала, що їй треба відійти на мить. Не минуло й двох хвилин, як до столика підійшов мій колишній чоловік Олексій.
“Привіт, я просто… побачив тебе тут”, – невпевнено почав він. Я була здивована, але ще більше здивування чекало мене незабаром. Саме в цей момент до мене підійшов мій нинішній чоловік, Ігор, з явним невдоволенням у голосі: “Виявляється, повідомлення про те, що ти знову хочеш повернутися до свого колишнього було правдою?!” Я остовпіла. “Ігоре, що ти кажеш? Я нічого такого не…” Перш ніж я встигла закінчити, Марина повернулася. “О, Ігоре, я така рада, що ти тут. Мабуть, сталося якесь непорозуміння,” – почала вона, намагаючись згладити ситуацію.
Після того, як Ігор пішов, роздратований і спантеличений, я рішуче подивилася на Марину. “Ви зробили це спеціально? Щоб знову зблизити мене з Олексієм?” Марина дивилася на мене з жалем. “Я завжди думала, що ви створені один для одного. Я просто хотіла допомогти…” “Допомогти?” — моє розчарування досягло межі. “Марино, я люблю Ігоря. Ми будуємо наше життя, і ваші спроби втрутитися тільки ускладнюють все.” На обличчі Марини відбилося розуміння, що вона перейшла межу. “Пробач мені, я справді помилилася,” – насилу видавила вона. Після цієї розмови я зрозуміла, наскільки важливо встановлювати кордони навіть у найбезпечніших, на перший погляд, стосунках. Ми з Ігорем довго розмовляли весь вечір, і він зрозумів, що сталося непорозуміння та підстава, і я пообіцяла, що більше не допущу такого втручання у наше життя.