Після того, як ми не бачилися з того часу, як вона вступила до університету, я вирішила відвідати свою двоюрідну сестру Марію в місті, де вона жила, плануючи заразом і самостійно ознайомитися з університетом. Я хотіла вивчати маркетинг, і мама домовилася, що після відвідин університету залишуся з Марією. Проте університет розчарував. Приміщення занепали, стіни та плитка були в поганому стані, а відсутність ліфта у п’ятиповерховій будівлі взагалі засмучувала.
Коли я прийшла до квартири Марії, мене зустрів сильний неприємний запах і її величезний собака, який накинувся на мене одразу. Марія сказала, що в них зараз триває ремонт. Собака влаштував “туалет” у ванній, що посилило сморід. До того ж воду відключили, і вони не могли прибрати. Марія лише простягла мені вологі серветки. Після того, як Марія заварила чай, я виплюнула повний рот листя чаю на блюдце.
Я сказала, що волію використовувати вдома чайник-заварку, щоб уникнути подібних інцидентів. Потім Марія показала мені процес ремонту. Я розкритикувала дешеві матеріали та засумнівалась у доцільності утримання собаки під час ремонту. Це засмутило Марію, і вона різко вирішила відправити мене додому того ж вечора. Вона запропонувала сплатити таксі до вокзалу, саркастично сподіваючись, що вокзал мені сподобається більше, ніж її квартира. Захоплена зненацька її реакцією, я запитала: “Що я сказала не так?”.