Рік тому життя Андрія різко змінилося внаслідок низки знаменних подій. Він закінчив інститут і одружився зі своєю однокурсницею з економічного факультету – Вікою. Після закінчення навчання вони разом працювали у великому магазині, збираючи гроші на весілля. Після весілля їм випала унікальна можливість отримати житло. Бабуся Андрія, яка двадцять років доглядала свого хворого батька в їхньому старому сільському будинку, була запрошена жити до батьків Андрія після смерті батька у віці 90 років. В результаті старий будинок був переданий Андрію та Віці, які залишилися більш ніж задоволені дахом над головою. Будинок був великим, що колись належав багатому прадіду Андрія, який, як відомо, останніми роками життя став дивним і часто забував про свої справи наступного дня після того, як починав їх. Бабуся вважала, що старий міг залишити в будинку заховані скарби, з чого Андрій спочатку сміявся.
Подружжя переїхало до нового будинку і розпочало ремонт. Після весільних витрат у них залишалося небагато грошей. Андрій мав золоті руки, а в майстерні його прадіда залишався великий набір інструментів. Подружжя відремонтувало старі меблі та привезло дещо з батьківського будинку, щоб зробити новий будинок придатним для житла. Потім вони зайнялися двома підвалами – одним у будинку, іншим у майстерні. Під час прибирання Андрій виявив металеву скриньку, заховану за двома цеглинами під полицею в підвалі майстерні . Усередині коробки були старі доларові купюри – десять пачок по 10 тисяч доларів у кожній. Спочатку приголомшене, подружжя зрозуміло, що це можуть бути скарби, на які натякала бабуся.
Серед пачок лише дві містили нові купюри, інші ж були настільки старими, що банки могли й не прийняти їх. Проте це була чимала сума, достатня для початку бізнесу. Подружжя вирішило відкрити магазин, як і планували, у своєму селі. Вони також вирішили поділитися новонабутим багатством зі своїми батьками та бабусею Андрія, які допомогли фінансувати їхнє весілля. Вони планували поставити пам’ятник і прадіду Андрія, вдячні за його прихований внесок у їхнє життя. Через два роки у пари була процвітаюча ферма в селі, побудована на гроші прадіда та власні банківські заощадження. Їхня сільськогосподарська продукція мала великий попит, і їхній бізнес успішно процвітав. Десять відсотків їх доходів було спрямовано на благодійність. На той час у них народився син, який порадував не лише бабусь та дідусів – а й прабабусю.