Марина плекала почуття до Миколи з дитинства, коли вони жили в одному будинку та ділили багато щасливих моментів. Микола завжди захищав її, тоді як інший хлопчик, Славко, намагався задобрити її невеликими подарунками. Непомітні вчинки Миколи, наприклад, покупка хліба, коли в неї не вистачало грошей, лише посилювали її прихильність. Їхня дружба розквітла, але їхні шляхи розійшлися, коли Микола поїхав вчитися в інше місто, а Марина переїхала до батьків.
Перед розставанням вони поділилися ніжністю, і Микола пообіцяв повернутись на канікулах. Через роки Марина, тепер уже заміжня, повернулася до рідного міста. Цікавлячись життям Миколи, вона відвідала його квартиру, але спочатку нікого не застала. У третій приїзд вона нарешті зустріла Миколу, але його було не впізнати, можливо він переживав важкі часи. Він розповів свою трагічну історію про те, як втрутився в бійку, що призвело до хибних звинувачень та ув’язнення.
Після звільнення він втратив обох батьків і впав у розпач. Повернення Марини викликало зміни у Миколі. Її підтримка та регулярні дзвінки допомогли йому знову знайти впевненість у собі. Він знайшов нову роботу і перевернув своє життя, в результаті одружившись з жінкою на ім’я Надія. Вдячний Марині за відродження його духу Микола ставить їй у заслугу своє перетворення. Марина відчувала глибоке почуття задоволення, бачачи, як змінюється Микола. Їхній дитячий зв’язок відродив надію і привів до нового розділу в житті Миколи, довівши силу міцної дружби та підтримки.