Семен, людина, що користується впливом серед родичів, знайомих і односельців, дивним чином перетворилася на самотню постать. Місцеві жителі, які колись тепло вітали його, тепер уникали зорового контакту або вдавали невігластих. Така зміна в поведінці всіх відбулася після того, як Семен мимоволі написав неналежну епітафію на пам’ятнику. Семен та Олена були парою протягом 25 років, історія їхнього кохання була відома у всьому селі. Їхні зразкові відносини, їхнє процвітаюче домашнє господарство та їх відповідальні, добре виховані діти – все це було частиною цієї розповіді. Несподіваний відхід Семена з цього гармонійного життя застав всіх зненацька.
Лариса, перше кохання Семена, стала каталізатором цього несподіваного рішення. Семен завжди дорожив Ларисою, але одружитися з нею зміг тільки після того, як вона повернулася в село через багато років. Він не зміг забути її, і, побачивши знову, його приховані роками емоції спалахнули з новою силою… Все це змусило його покинути свою сім’ю. Він вирішив жити з Ларисою у будинку її бабусі, залишивши свою сім’ю у минулому. Приблизно за 10 місяців Лариса пішла з життя так само раптово, як і з’явилася. Цей новий поворот подій знову порушив цікавість села до життя Семена. Однак Семен продовжував жити один, стаючи старшим і більш похмурим.
У річницю смерті Лариси Семен спорудив на її честь пам’ятник із чорного мармуру. Він накреслив на ньому золотими літерами: “Ти була моїм єдиним коханням…” Цей вчинок розірвав зв’язки Семена із жителями села. Вони були вражені, засумнівавшись у справжності його відносин з Оленою та респектабельності його поведінки. Зрештою Семен прийшов до Олени, сподіваючись на примирення. Незважаючи на благання дітей та поради мешканців села, Олена відмовилася пробачити його. Напис на пам’ятнику про Ларису був постійним нагадуванням про його зраду. Наслідком необдуманого напису Семена стало його самотнє існування у селі до кінця свого життя.