Я завжди знала, що моє життя зміниться, якщо вийду заміж за Костю. Він не був схожий на інших: боязкий, серйозний, і від нього рідко можна було чекати романтичних жестів чи милих слів. Але в його очах я бачила щось особливе – щире кохання, яке для мене було найважливішим. “Ти впевнена, що хочеш цього?” – Запитала мене подруга Іра напередодні весілля. “Так, я впевнена. Він любить мене, і це найважливіше”, – відповіла я з посмішкою.
Наше весілля було скромним, без надмірностей, зате воно було щирим. Я пам’ятаю, як Костя тримав мою руку так міцно, наче ніколи не хотів відпускати. Після весілля дещо змінилося. Костя, який завжди здавався мені таким замкнутим, розкрився зовсім несподівано. Він став виявляти до мене неймовірну турботу та ніжність. Я почувала себе як у казці. “Я приготував тобі вечерю”, – сказав він одного вечора, коли я повернулася з роботи.
На столі стояли мої улюблені страви, а в повітрі лунав аромат свіжих квітів. “Ти цим займався весь день?” – Здивовано запитала я. “Для тебе, моя принцеса, я готовий на все”, – відповів він з легкою усмішкою. З кожним днем я все більше переконувалась, що моя інтуїція мене не підвела. Костя дійсно любив мене, і його кохання було глибшим, ніж я могла уявити. Він не тільки був надійним і вірним, але й мав несподівану здатність до ніжності та турботи, яку він приховував за своєю серйозною зовнішністю. Я весь час думала, що знаю, на що йду, але Костя здивував мене. Він показав, що навіть найстриманіші і найсерйозніші люди можуть бути неймовірно ніжними та дбайливими, коли справа стосується кохання.