3 роки тому мій син Олексій одружився з чудовою дівчиною Катею. Вона була джерелом тепла та щастя – і ми чудово ладнали. Я поважала їхній простір, але водночас любила проводити з ними час. Коли у них народилася моя внучка Світланка, я стала часто їх відвідувати, допомагаючи Каті впоратися з новонародженою. Я не втручалася, а скоріше, брала Світлану з рук Каті, щоб вона могла насолодитися вільним часом. Однак, коли Світлані виповнилося два роки, Олексій захотів, щоб Катя почала працювати, а Світланка пішла до дитячого садка.
Саме тоді я помітила зміни в Каті, у якої тепер часто були червоні очі. Згодом Олексій подав на розлучення, зізнавшись, що знайшов іншу дівчину – Ліду. Він сказав, що хоче бути з красивою та доглянутою жінкою. Після їхнього розставання я відчула сильну потребу підтримати Катю . Я часто купувала для неї продукти, іграшки та одяг для онуки, іноді підкидала їй у сумку гроші. Коли Олексій дізнався про мою допомогу, то був у люті. Він сказав, що Світлана більше не його та не моя проблема. Ці слова мене сильно засмутили, і я стала на бік невістки, заявивши, що він вчинив підло, покинувши свою дитину та колишню дружину.
На жаль, мої дії не сподобалися іншим родичам. Вони теж вважали, що я маю порвати стосунки з Катею та Світланою. Незважаючи на їхню позицію, я не могла їх покинути. Мій син, який віддалився від мене, відмовляється відвідувати Світлану і навіть спілкуватися зі мною. Я спустошена його вчинком і боюся, що можу втратити сина остаточно. Але мені нестерпно бачити, як несправедливо він поступає з Катею та Світланою. Незважаючи на те, що це ставить під загрозу мої стосунки з усіма родичами, я відчуваю необхідність вибачитись за дії мого сина і частково нести за них відповідальність.