Зіна з раннього дитинства захоплювалася кімнатними рослинами, спостерігаючи за тим, як її мама ніжно доглядає різні фіалки. Її мати вважала, що стан кімнатних рослин людини може відображати її характер, і вважала, що вони процвітають лише в будинку, наповненому миром та любов’ю. Їхня квартира була прикрашена фіалками фіолетових, рожевих та темно-червоних відтінків, і кожна рослина процвітала під турботливими руками матері. Зіна успадкувала цей дар, ожививши в школі занедбану бегонію – на подив вчительки, яка вперше в житті дізналася, що такі рослини віддають перевагу тіні, а не прямим сонячним променям.
Після закінчення школи та переїзду у власну квартиру, подаровану батьками, у житті Зіни стався радісний поворот, коли Микита зробив їй пропозицію руки та серця. Займаючись весільними планами, закохані мріяла прикрасити місце проведення свята квітами. Знайомство з сім’єю Микити пройшло гладко, незважаючи на те, що Зіна помітила деяку напруженість між матір’ю Микити, Аллою, та рештою членів сім’ї. Плюс до всього, Зіна була спантеличена відсутністю кімнатних рослин у будинку Алли, що різко контрастувало з її власним будинком, де рослини завжди були символом турботи та кохання. Одружившись, молодята оселилися у квартирі Зіни, плануючи накопичувати на спільне майбутнє.
Приїзди Алли завжди були спокійним відпочинком від бурхливого сімейного життя. Якось, після повернення з відпустки, Зінк і Микитк чекало несподіване відкриття. У їхній квартирі були явні сліди чужої присутності, і, на жаль Зіни, зникли всі кімнатні рослини. Конфронтація з Аллою нарешті виявила кричуще нерозуміння цінностей: свекруха викинула рослини, вважаючи їх сміттям, а не скарбом. Цей вчинок загострив відносини Зіни з Аллою. Зіна зажадала повернути їй ключі та оголосила свій будинок недоступним для свекрухи. Микита підтримав рішення дружини, позначивши чіткий кордон у їхніх сімейних стосунках.