Живучи в місті зі скромним доходом, ми з чоловіком опинилися у складній ситуації, коли його мати вмовила нас прийняти свого молодшого сина з села, сподіваючись на кращі перспективи. Незважаючи на моє початкове небажання, чоловік переконав мене, запевнивши, що присутність його брата буде ледь помітною та тимчасовою. Однак насправді все виявилося зовсім інакше. Спокій у нашому затишному будинку було порушено: дівер виявився далеко не тим тихим і непомітним гостем, якого нам обіцяли.
Його звички, у тому числі пияцтво та шум, впливали навіть на мого чоловіка. Його схильність спати на кухні до полудня порушувала наш порядок дня, особливо – приготування їжі для наших дітей. Його присутність також познайомила нашого маленького сина з лайливими словами і порушила чистоту в нашому домі. Мій чоловік, який ставив на чільне місце вірність сім’ї, ігнорував мої побоювання, залишаючи мене в пастці все більш нестерпної ситуації.
Зневірившись знайти рішення, я задумалася про те, щоб придумати сценарій, який змусив би чоловіка попросити брата з’їхати: наприклад, натякнути на злодійство або неналежну поведінку. І все ж я розриваюсь, шукаючи спосіб повернути собі будинок і спокій, не вдаючись до обману. Я опинилася на роздоріжжі і потребую поради: як вирішити цю дилему етично і ефективно?