Мене звуть Тетяна, я народила доньку від першого шлюбу і повторно вийшла заміж. Після розлучення ми переїхали до квартири мого дідуся – це був найкращий вибір… краще, ніж жити під владним керівництвом мами. У 4 роки ми з донькою Оленкою познайомилися з Женею, який отримав у спадок двокімнатну квартиру.
Ми порозумілися, почали зустрічатися, і незабаром він зробив мені пропозицію. Ми переїхали до нього, а я здавала свою квартиру. Разом ми мали стабільний дохід від роботи, оренди та аліментів. Женя планував зробити ремонт у своїй квартирі. Я пропонувала продати обидві наші квартири, щоб купити більш простору, але він хотів залишити свою із сентиментальних міркувань. “Я не хочу розлучатися зі своїм будинком… двокімнатної нам вистачить.
Давай краще зробимо ремонт”, – наполягав Женя. Я відмовилася фінансувати ремонт того, що вважала виключно його власністю. “Добре, роби ремонт, якщо хочеш, але без моїх заощаджень. А раптом ми розійдемося, і я залишуся ні з чим?”. Женя, скривджений, почав ремонт поодинці, з кімнати моєї дочки, вклавши значні кошти, незважаючи на мою відмову брати участь у ремонті. Я відчувала себе винною, але в той же час я вважаю, що зробила все вірно, захищаючи свої інтереси. Ви зі мною не згодні?