Моє життя круто змінилося після того, як мій чоловік Сергій змінив роботу, і йому довелося прокидатися о третій ночі, щоб розвозити молочні продукти. Цей новий графік порушив наш домашній розпорядок, поклавши тягар домашніх турбот та догляду за дітьми виключно на мої плечі. Мені навіть довелося скоригувати свій робочий графік, щоб впоратися з новими обов’язками. У той же час моя мама, яка жила з нами, наполягала на тому, щоб я прокидалася рано і готувала сніданок для Сергія, аргументуючи це моїм обов’язком як дружини.
Незважаючи на мої протести та нагадування про власну завантаженість та необхідність відпочинку, вона, а згодом і Сергій, змушували мене відповідати цій традиційній ролі. Одного разу моя дочка Надя невинно засумнівалася в моїй любові до батька, повторивши слова, які явно були навіяні моєю мамою. Це стало останньою краплею. У пориві розчарування, я зажадала, щоб і мама, і Сергій покинули наш будинок, який дістався мені у спадок від батька.
Зараз, живучи з Наденькою, я не шкодую про свій вчинок, але залишаюся в роздумах щодо майбутнього мого шлюбу та динаміки розвитку моєї родини. Моя мама тепер висловлює жаль із приводу свого нового місця проживання з бабусею і хоче повернутися, обіцяючи більше не втручатися. Сергій теж вибачився, визнавши свою помилку. Однак мені залишається зважувати рішення: пробачити та примиритися, чи продовжувати жити самостійно?