Дивлячись на те, як мій чоловік лежить на дивані, я зрозуміла, що наша домашня динаміка потребує змін. Я вирішила розділити роботу по дому порівну.

0
18

Дивлячись на те, як мій чоловік лежить на дивані, занурившись у свої гаджети, я зрозуміла, що наша домашня динаміка потребує змін. По буднях ми обидва працювали, а у вихідні він займався своєю електронікою, а я жонглювала домашніми справами та хобі (якщо вистачало на це часу та енергії). Розчарована тим, що я постійно знаходила його шкарпетки розкиданими по будинку, я вирішила поділити роботу по дому порівну. Я й раніше замислювалася про це, але вагалася, боячись безладу, який може виникнути, якщо залишити роботу за чоловіком. Переконати його допомогти навіть із ремонтом та меблями раніше було непросто. Зрештою, мені набридло, і я сказала йому: “Я не Попелюшка, а ти не принц, якому потрібно прислужувати!”.

Advertisements

 

Він був приголомшений, протестував проти своєї нездатності впоратися з ситуацією, стверджуючи, що я чудово справляюся сама. Він не розумів, що моя постійна робота обумовлена постійним браком часу, а не легкістю чи майстерністю. Тому я наполягала на рівномірному розподілі обов’язків. “Я працюю і втомлююсь так само, як і ти”, – стверджувала я – “чому ти повинен відпочивати, а я працювати по дому, готувати, прибирати і ходити по магазинах у вихідні?”

 

Ці зміни призводили до суперечок і порушували його комфорт. Я ясно дала зрозуміти: якщо я продовжуватиму залишатися єдиною домробітницею, йому доведеться фінансово підтримувати нас, щоб я могла зосередитися на тому, щоб забезпечити йому спокійний відпочинок удома. До того часу обов’язки будуть поділені. “Якщо я можу заробляти та міняти лампочки одна, навіщо мені потрібен чоловік?” – Насамкінець запитала я, підкреслюючи нашу потребу в рівності домашніх обов’язків.

Advertisements