На свята я залишилася сама, бо мій син Остап не приїхав через вимоги своєї дружини Тамари. Вона давно вже наполягала на тому, щоб я передала їм половину свого будинку, погрожуючи не відвідувати і не відпускати до мене онуків, доки я не підкорюся…Живучи одна в селі в будинку, який ми з покійним чоловіком збудували власними зусиллями, я часто вдавалася до допомоги Остапа під час його візитів. Тамара завжди відмовлялася допомагати: особливо вона не любила роботу в саду. Незважаючи на мої спроби забезпечити їх свіжими, натуральними продуктами, вона не виявляла до цього жодного інтересу, воліючи купувати все в магазині.
Мій старший син, Ігор, та його сім’я рідко відвідують мене, оскільки живуть в іншому регіоні. А ось Остап із сім’єю приїжджав часто, доки у Тамари не проявився цей характер. Вона скаржилася, що доводиться працювати під час візитів. Плюс, вона хотіла мати частину будинку, щоб почуватися спокійніше. Остап передав мені ультиматум Тамари, пояснивши її дискомфорт і бажання отримати частину будинку у власність.
Мені треба було час подумати, але потай я сподівалася, що вони не залишать мене одну хоча б під час свят. На жаль, вони не з’явились і навіть не подзвонили. Тепер я розриваюся тим часом, щоб поступитися вимогам Тамари і бачитися з сім’єю, і тим, щоб стояти на своєму. І як мені вчинити?