Тітка Анфіса завжди була для сім’ї еталоном життєлюбності та непокірності обставинам. У свої 47 вона сяяла, як зірка першої величини, і раптом оголосила, що виходить заміж. У цьому не було б нічого незвичайного, якби не одне “але” – її обранцю, Ігорю, було лише 32. “Ти що, серйозно, Анфісо?” – Здивовано запитала її сестра Наташа, коли почула новину. “Це ж дитина порівняно з тобою!” Анфіса лише посміхалася. “Вік – це просто цифра. Ігор розумніший і досвідченіший за багатьох моїх однолітків.”
Родичі шепотілися за її спиною, але Анфіса була не в змозі перестати посміхатися. Ігор справді був не по роках мудрим і уважним. Він любив її такою, якою вона є, і це було головним. На весіллі атмосфера була напруженою. Гості переглядалися, не знаючи, як поводитися при такому незвичайному союзі. Але коли Ігор узяв мікрофон, усі завмерли. “Я знаю, що багато хто з вас здивований нашим рішенням,” – почав він. “Але любов не знає меж і стереотипів.
Я люблю Анфісу всім серцем, і мені важливо лише те, що вона відчуває до мене.” Анфіса дивилася на нього з блиском в очах. У цей момент усі сумніви та пошепки розчинилися. Кохання, щире і беззастережне, наповнило зал. Весілля пройшло весело та тепло. Родичі нарешті побачили, що вік справді не має значення, коли йдеться про почуття. Анфіса та Ігор почали своє спільне життя, повне розуміння та поваги. Їхня історія стала нагадуванням для всіх, що любов не підкоряється загальноприйнятим нормам і що щастя може прийти в будь-якому віці, іноді зовсім несподівано.