Михайло, захоплений переглядом телевізора, помітив на собі суворий погляд своєї дружини Любові, яку стурбував незнайомий запах жіночих парфумів на його сорочці. Вони були разом уже дванадцять років, і він постійно запевняв її, що дорожить їхніми стосунками. Втомившись від напруженої роботи, Мишко спробував пояснити ситуацію, припустивши, що запах міг виходити від секретарки чи якоїсь пасажирки в метро. Але Люба, відчуваючи себе зрадженою, пішла у ванну, переповнена емоціями. Через кілька днів, під час святкування річниці весілля, сумніви Любові знову дали про себе знати.
Поки Михайло приймав душ, вона побачила на його телефоні повідомлення від “Оленьки”, в якому висловлювалася прихильність та передчуття повторення попередньої ночі. Збентежена і розбита горем, Люба вимагала пояснень. Михайло заперечував свою провину, стверджуючи, що нічого не знає про загадкове повідомлення. Люба вирішила провести ніч у матері. Вона завжди відчувала себе невпевнено у своїх відносинах, вважаючи себе надто простою у порівнянні з харизматичним та привабливим чоловіком. Друзі та родичі скептично ставилися до їхньої сумісності, але Люба дорожила їх союзом. Через тиждень вона здалеку побачила чоловіка з високою стрункою брюнеткою.
Її підозри зміцнилися, і вона подала на розлучення. У цей болісний період Люба уникала спілкування з Михайлом і готувалася до судового розгляду. Однак випадкове відвідування кафе за день до шлюборозлучного процесу розкрило правду. Люба підслухала розмову двох жінок за сусіднім столиком, одна з яких, Ірина, колега Михайла, розповідала подрузі, що сфабрикувала докази, щоб зірвати шлюб Михайла в надії відвоювати його. Усвідомивши обман, Люба поспішила помиритися з чоловіком, вибачившись за свої поспішні судження. Цей випадок довів їй, наскільки важливим є спілкування і довіра у відносинах. Люба та її чоловік подолали непорозуміння, підтвердивши свою відданість один одному.