Сидячи на кухні у своєї подруги Людмили, Ніна з останніх сил боролася з емоціями, пригощаючись тістечками та чаєм. Вона заздрила Люді за її красу, освіту та можливість їсти, не турбуючись про зайву вагу. На відміну від подруги, життя Ніни прийняло інший оборот, коли вона завагітніла у старших класах і вийшла заміж за свого хлопця Василя. Їхня дочка, у походженні якої свекруха Ніни завжди сумнівалася, лише посилила напругу в сім’ї. Вона могла б прояснити сумніви в батьківстві за допомогою тесту, але вважала за краще цього не робити, не бачачи необхідності щось доводити, адже Василь любив її незалежно від цього. Вона втішалася тим, що чоловік ніколи не критикував її за те, що вона набирає вагу або сидить удома, а не працює.
Однак під час візитів до Люди Ніна не могла позбутися почуття неповноцінності, особливо коли захопилася випічкою подруги. Людмила, незважаючи на свої труднощі та роботу на двох роботах, щоб утримувати доньку, здавалася Ніні більш пристосованою до всього. Якось увечері заздрість Ніни змусила її імпульсивно вкрасти золоту чайну ложку з кухні Люди. Ця крадіжка призвела до розриву їхньої дружби. Ніна стала уникати подругу, маючи почуття провини та сорому. Тим часом Василій став частіше звертати увагу на Люду і навіть із тривогою виявив, що його тягне до неї. Інцидент у під’їзді їхнього будинку, коли Ніна звинуватила Люду в спробі відвести Василія, призвела до серйозного конфлікту.
Чоловік, приголомшений поведінкою дружини, почав сумніватися у їхніх стосунках. Незабаром Василій дізнався, що їхня дочка біологічно не від нього. Це відкриття разом із інцидентом із крадіжкою ложки призвело до розлучення. Чоловік переїхав до батьків, зберігши стосунки з дочкою, але не зумівши пробачити Ніну. Людмила, яка спочатку вважала себе винною у їхньому розриві, згодом знайшла своє кохання, переїхавши в інший район міста і назавжди забула про минуле. Ніна тепер залишилася віч-на-віч з наслідками своїх вчинків і втратою шлюбу.