За цей тиждень Михайлу довелося нелегко: його компанія опинилася на межі банкрутства. Його дружина Олена та донька Маринка вже місяць жили у тещі, бо Олена вважала, що свіже повітря краще для їхньої дитини. Коли Мишко повідомив дружину про проблеми компанії, вона вирішила не повертатися, поставивши на чільне місце спокій їх дочки. Батьки Михайла були стурбовані довгою відсутністю Олени: батько навіть припустив, що вона знайшла собі іншого. Михайло був зосереджений на тому, щоб розібратися з боргами і почати нормальне життя.
Якось уночі, повертаючись на машині з батьківського будинку, змучений і занурений у роздуми, Мишко потрапив у серйозну аварію. Через два дні він опритомнів у лікарні, поряд з ним були батьки. Олена незабаром відвідала його, але більше турбуючись про себе та їхню дочку, ніж про чоловіка, а потім пішла, сказавши, що не може привезти їхню дочку до нього в такому стані. За підтримки батьків стан Михайла поступово покращувався. Після одужання він почав працювати у школі та за сумісництвом завідувати бібліотекою. На зароблені гроші вони змогли протриматися до літа.
Згодом дружина із донькою повернулися. Маринка полюбила сільське життя, зблизилася зі свійськими тваринами, навчилася їх доглядати. Олена, здивована сучасною сільською школою, на пропозицію Миші погодилася працювати там бібліотекарем. Сім’я почала відновлюватися та зближуватися: Михайло та Олена тепер працювали в одній школі, а Маринка процвітала у сільському середовищі. Батьки Михайла, спостерігаючи за такими змінами, нарешті відчували полегшення і щастя, вважаючи, що найгірше залишилося позаду.