Надя Петрівна прокинулася у свій 91- й день народження, розмірковуючи про своє довге життя і про доньку Марину, яка доглядала її вже більше десяти років. Вона довго аналізувала життя своїх дітей – дочки, яка мешкає у її квартирі, та сина Олега, якому зараз 65 років і який уже на пенсії. Коли вона підвелася у ліжку, зайшла Марина з подарунком на день народження – пуховим осіннім шарфом. Надя була зворушена цим жестом до сліз. Марина допомогла Наді підготуватися до дня, гарно вбрала її. Їхня сім’я, включаючи онуків та правнуків Наді, зібралася, щоб відсвяткувати цю знаменну дату. Незважаючи на те, що Надя не пам’ятала всіх за іменами, вона мала почуття легкого хвилювання і радості.
Онук, високий чоловік років сорока, прийшов повідомити, що столи вже накриті до святкування її дня народження. Незабаром його дружина подарувала Наді золоті сережки. Надя була ще більше здивована, коли дізналася, що її син Олег приїде із сім’єю. Бабуся сіла на лавку на вулиці, чекаючи на приїзд сина. Коли він та його сім’я приїхали, всі вони довго обіймалися, не в змозі стримати сліз. Сім’я згуртувалася навколо Наді, тепло вітаючи її з такою датою. Атмосфера була наповнена любов’ю та урочистістю. Під час вечірки внучка Наді, Наталя, зробила несподіваний сюрприз: вона представила старенькій свою новонароджену дочку – праправнучку Наді.
Сім’я захоплювалася тим фактом, що п’ять поколінь зібралися разом за одним столом. Вечір тривав, і Надя почувала себе дедалі більш втомленою, але дуже задоволеною. Увечері вона попросила проводити її в ліжко. Поки Марина та Олег тихо розмовляли біля її вікна, Надя задрімала, згадуючи молоді роки. Щаслива усмішка так і не зійшла з її обличчя, коли вона мирно пішла з життя тієї ж ночі, оточена любов’ю своєї сім’ї.