Після розлучення я залишив двокімнатну квартиру, яку купив разом із колишньою дружиною, їй та нашій дочці – і переїхав до батьків. Однак однокімнатна квартира батьків стала здаватися тісною для трьох дорослих. Вечорами я допізна працював за комп’ютером, щоб якось звести кінці з кінцями після сплати аліментів та участі у домашніх витратах батьків. Мої пізні посиденьки турбували батьків, які через свою роботу рано лягали спати.
Особливо це дратувало мого батька, який часто робив мені зауваження. Я пробував працювати на кухні, але навіть включене після опівночі світло стало приводом для розбіжностей. Батьки, не звертаючи уваги на те, що у квартирі, з якої я пішов, жила моя дочка, запропонували мені повернути свою частку. Неприємності погіршилися, коли вони зіткнулися з моєю колишньою дружиною біля під’їзду її будинку. Колишня вважала, що це я спровокував їх на цей вчинок.
Вона зв’язалася зі мною , засмутилася, але в результаті зрозуміла, що я тут ні до чого. На мій величезний подив, вона запропонувала мені кімнату в квартирі, вважаючи, що це буде корисно для нашої дочки і покладе край розбратам з моїми батьками. Я відчуваю себе ніяково приймаючи її пропозицію, але вона наполягає, що так буде краще для всіх. Тепер я розриваюся і не знаю: як вчинити у цій ситуації.