У селі, серед квітучої весни, спалахнула гучна сварка між Оленою та її батьком, Остапом, який пішов із сім’ї одинадцять років тому. Остап, майстерний тесляр, через свій алкоголізм часто працював не за гроші, а за випивку. Коли з’явилися можливості в Чехії, Остап залишив дружину Стефу та двох дітей, Андрія та Олену, у пошуках кращого заробітку. Однак незабаром він відчув себе небажаним гостем на батьківщині, де його цінували лише за гроші, які він приносив.
Врешті-решт Остап вирішив не повертатися, розпочавши нове життя з жінкою, яка любила і поважала його, на відміну від його власної родини, яка, здавалося, була більше зацікавлена у його заробітку, ніж у його присутності. Втім, Стефа справді сумувала про втрачений дохід більше, ніж про чоловіка. Через роки Остап повернувся до збудованого ним будинку, але його не пустила дочка Олена, яка тепер жила там із чоловіком. Його син Андрій також був за кордоном, працював у Польщі. Втомлений, хворий, шукаючи хвилинного відпочинку та розуміння, Остап зіткнувся зі звинуваченнями дочки в тому, що він їх покинув.
Виїжджаючи у зневірі, Остап відвідав рідне село, де жила його сестра Стася. Вражена його станом, вона поклала його до лікарні, але за тиждень чоловік помер. Останнім бажанням Остапа було, щоб його діти знайшли в собі сили пробачити свого старого батька – людину, яка жадала любові та розуміння, але зустріла гіркоту та відмову в особі найближчих. А ви стали б звинувачувати Остапа в тому, що він зробив такий вибір багато років тому?