Сімейне життя Василя різко стало надто бурхливим. Щоранку його дружина Марія будила його шквалом скарг та роздратувань. Незважаючи на всі його щирі зусилля, він, здавалося, не міг задовольнити її вимоги. І тоді на роботі Василь знаходив втіху серед своїх доброзичливих колег та добросердого начальника, що різко контрастувало з напруженістю у будинку. Постійне бурчання Марії бентежило Василя. Вона часто кидала на його адресу безпідставні звинувачення, ставлячи під сумнів його цілеспрямованість та вірність сім’ї. Почуваючись загнаним у кут, Василь теж почав гнівно реагувати, що тільки посилило словесні нападки Марії. Якось чоловік вирішив звернутися за порадою до свого друга Павла.
Шлюб Павла був втіленням щастя, і Василю було дуже цікаво: чи є якась секретна формула? Павло поділився, що жінки прагнуть уваги та прихильності. Він порадив Василю міцно обіймати Марію кілька разів на день, щоб та відчула себе коханою. Незважаючи на скептицизм, Василь подумав, що треба все ж таки спробувати цей підхід. Повертаючись додому з роботи, Василь згадував про перші дні своїх стосунків із Марією. Вони зустрілися в парку, коли він героїчно повернув її вкрадену грабіжником сумочку. Почалася їхня історія кохання, і незабаром вони одружилися. Ті дні були сповнені любов’ю, розумінням та радістю. Василь не міг зрозуміти, коли щось пішло не так…
Сповнений духом вирішити проблеми, Василь запропонував Марії розлучитися, якщо вони не можуть здобути щастя. На його подив, Марія не витримала, розплакалася і зізналася, що її розчарування завжди було викликано почуттям занедбаності та самотності. Василь, згадавши на той момент пораду Павла, міцно обійняв Марію. Проста дія – притиснути її до себе з усієї сили – розтопила напругу. Вони зрозуміли, що їхня любов все ще сильна, але вони дозволили життєвим випробуванням створити прірву між ними. З цього моменту Василь пізнав силу прихильності та розуміння у подоланні складнощів подружнього життя, а його відносини почали налагоджуватися з кожним новим днем.