Після того, як я вийшла заміж, я переїхала до міста та жила у квартирі Миколи. Він був чудовим чоловіком, і я почувала себе щасливою, ставши його дружиною. Ми жили безбідно, будуючи плани на майбутнє, тоді як мій молодший брат Олег залишався у нашому сільському будинку. Пізніше Олег одружився з Оленою, і вони теж здавалися щасливими. Я не часто відвідувала їх, вважаючи, що не повинна втручатися в їхнє життя. Щоразу, коли я це робила, я готувала для них різні смаколики, насолоджуючись моментами спілкування з двома синами Олега – моїми улюбленими племінниками. Оскільки ми з Миколою були більш заможними і мали єдину дочку, я завжди привозила подарунки родині Олега, особливо Олені.
Я дарувала їй косметику, сукні та прикраси, бажаючи, щоб у неї були предмети розкоші, які б вона не купила сама. Незважаючи на мою фінансову стабільність, батьки завжди намагалися давати мені гроші. Якби я відмовилася, вони підсунули б їх мїй дочці. Вони також часто ділилися зі мною своїми фермерськими продуктами. Коли обидва батьки померли, після похорону матері до мене підійшла сусідка і запропонувала мені не ділити спадщину з Олегом , оскільки мої батьки надавали мені фінансову підтримку. Того вечора у нас із Олегом відбулася розмова до душі.
На свій жах, я дізналася, що наші батьки ніколи не допомагали йому фінансово так, як допомагали мені. Олег та його сім’я навіть зазнавали труднощів із предметами першої необхідності, живучи під одним дахом з нашими мамою та татом. Засмучена ситуацією, я сказала Олегу, що він повинен залишити весь будинок за собою. Однак, моя дочка радить мені ще раз подумати, перш ніж підписувати документи. І як мені бути у такій ситуації?