– Тату, давай ліпити сніговика! – Вигукнула восьмирічна Алінка. – Тільки одягнись тепліше, холодно, – відповів Костя, її батько. Поки вони готувалися, прийшла мама Галина і почала лаяти їх за те, що вони не приділяють уваги читанню на канікулах. Костя намагався розрядити обстановку, але Аліні було неприємно, що мама постійно гнівається. Граючи на вулиці, Аліна запитала батька про близькі стосунки мами з дядьком Петею.
Вона побачила, як вони обіймаються, і подумала, чи не наречений він її матері. Костя, вражений, зрозумів, що йому треба поговорити з Галиною про це. Наступного ранку Аліна прокинулася від того, що мама повідомила, що Костя пішов, і дядько Петя буде її новим батьком. Розгублена Аліна вирішила знайти батька, який, як вона дізналася, знаходився у бабусі з дідусем. До хуртовини вона дісталася до них. За день Галина зрозуміла, що Аліна зникла. Вона зустрілася з Костею в будинку свекрухи, і ті, дізнавшись про нічну втечу Аліни, стали на бік Кості, припустивши, що Галина сама недбайлива.
Після від’їзду Галини Аліна вийшла з укриття і запитала батька, чи тепер вона житиме з ним. – Так, дочко! – з усмішкою відповів Костя. Галина, радіючи звільненню від батьківських обов’язків, сподівалася, що Аліна не заважатиме їй у новому житті. А як ви вважаєте, чи можна назвати цю історію нормальною, адже по суті найчастіше зустрічаються зворотні сценарії, коли мати бере на себе відповідальність за дітей?