Мені досі незручно зізнаватись, що навіть після 15 років перебування свекра в Америці у нас із чоловіком досі немає власного будинку. Я вийшла заміж не через гроші. Моя любов до чоловіка була щирою від самого початку і залишалася сильною протягом усього нашого 10-річного шлюбу. Коли ми одружилися, мій свекор уже п’ять років жив у Америці. Моя свекруха пояснювала, що вони не могли допомогти нам купити житло, тому що батько мого чоловіка ще недостатньо заробляв. Вона запевнила нас, що це лише питання часу. Замість того, щоб жити з батьками, ми з чоловіком вирішили винайняти квартиру.
Там ми народили свого сина. Досі ми все ще знімаємо житло і сподіваємося, що наші родичі з боку чоловіка допоможуть нам у покупці власної квартири. Незважаючи на те, що ми обоє працює, купити квартиру здається недосяжним завданням. Нещодавно з’явився проблиск надії: мій свекор повернувся із США. Я подумала, що з огляду на його тривале перебування та заробіток за кордоном він міг би запропонувати фінансову допомогу. Але моє хвилювання було недовгим. Коли ми прийшли в гості, він дав нам лише 200 доларів – і пораду про цінність наполегливої праці!
Весь вечір він розважав нас розповідями про життя в Америці, про свої труднощі і про те, як важливо цінувати кожну копійку. “Якщо ти чогось хочеш, синку, ти маєш заради цього працювати”, – заявив він. Він навіть згадав, що якщо ми колись переїдемо до Америки, він допоможе нам знайти роботу. Я залишала їхній будинок у більшому сумі, ніж можу висловити словами. У них тепер є заощадження, а ми все ще щосили намагаємося знайти постійне житло. Як вони можуть не бачити нашого тяжкого становища?