Люба була приголомшена швидкою пропозицією Олексія переїхати до неї. Вона чекала такої пропозиції, але не припускала, що це станеться так скоро. Основні сумніви Люби пов’язані з її минулим досвідом. Коли Любі було п’ять років, її батьки розлучилися. Батько пішов до іншої жінки, яка мала двох дітей і була більш забезпечена. Залишившись одна, мати Люби, Тамара, насилу, але дбала про дочку. Намагаючись жити далі, Тамара дозволила Василю, чоловікові з однією лише занедбаною квартирою, отриманою у спадок, переїхати до неї.
Василь спочатку заявив, що він «лише тимчасово» безробітний, але безробіття стало постійним. Він мав сумнівні звички, наприклад, він з’їдав велику частину їжі, залишаючи малу кількість для Люби та її мами, а потім звинувачував їх, що вони все доїли. Він хвалився своїми успіхами в попередньому шлюбі, але в усіх його діях простежувалися лінощі і егоїзм. Витримавши три роки, Тамара пішла від нього, що дозволило їй та її дочці жити спокійніше. Ці спогади переслідували Любу. Вона боялася знайомити своїх дітей із такою людиною, як Василь.
Тому вона відмовилася від пропозиції Олексія, бажаючи спочатку дізнатися його краще. Хоча він відчував себе ображеним, Любі були важливішими діти та їх психічний стан, ніж його почуття. Після того, як Люба розповіла Олексію про своє минуле, він зрозумів її обережність і перестав на неї злитися. Зрештою, за півроку Люба дозволила Олексію переїхати до неї, і з того часу вони живуть щасливим сімейним життям.