Відчувся холодний вітерець, що сповіщає про кінець літа. Сільські громади вирували від активності, оскільки люди готувалися до зими. Віктор Васильович, мешканець одного з таких селищ, вийшов на ґанок свого будинку, розмірковуючи про майбутню зиму. Йому не хотілося проводити холодну пору у своїй тісній міській квартирі, але він не міг вигадати жодної альтернативи. Його сусідка Людмила була зайнята збиранням капусти, коли згадала, що продала свій будинок, щоб переїхати до сина та онуків. Віктор був здивований цією новиною, але зрозумів її рішення. Через тиждень до них переїхали нові сусіди, принісши з собою гучну музику і нестримні веселощі. Віктора дратував шум, і він вирішив провести вихідні у місті зі своєю дружиною.
Однак, коли він повернувся на свою дачу, його зустріли нові сусіди – чоловік на ім’я Олександр та його дочка Оля. Незважаючи на непростий початок, Віктор та Олександр потоваришували, тепер уже щовечора поділяючись історіями про своє життя та сім’ї. Олександр вибачився за шум і запевнив Віктора, що таке не повториться. Він також висловив своє захоплення цим районом та дачею Віктора. Під час вечора вони виявили, що вони мають багато спільного, незважаючи на різницю у віці. Віктор ділився хворобливими спогадами про втрату сина внаслідок нещасного випадку та розповідав, що його дружині було важко подорожувати з ним через стан здоров’я.
Навесні дружина Олександра, Ганна, та їхній син Павлик приєдналися до них на дачі. Віктора, у якого за зиму відросла борода, Оля жартома охрестила “відмінним дідусем”. Сусіди стали близькими друзями, проводячи дні за роботою на своїх дачах, а вечори за бесідою на веранді. Якось увечері Оля попросила Віктора стати її дідусем, і це прохання зворушило його до сліз. Він з радістю погодився, і всі вони з нетерпінням чекали на можливість попросити дружину Віктора, Галину, стати їхньою бабусею, коли вона приїде в гості.