Галина Сергіївна та її чоловік працюють будівельниками, виконуючи фізично тяжку роботу, часто по 14 годин на день, включаючи час на дорогу. Вони живуть у трикімнатній квартирі у Підмосков’ї та нещодавно запросили до себе безробітного сина, його дружину Юлію та двох їх маленьких дочок. Вони разом домовилися про спільні витрати на комунальні послуги та харчування, доки син не знайде роботу.
Спочатку Юлія допомагала їм – підтримувала чистоту в будинку, готувала їжу. Але як тільки син знайшов віддалену роботу з напруженим графіком, Юлія відмовилася від домашніх обов’язків, заявивши, що вона перебуває в декретній відпустці і не повинна виконувати обов’язки домробітниці. Галина намагалася напоумити її, просила надати мінімальну допомогу в приготуванні їжі чи збиранні, але Юлія чинила опір, стверджуючи, що її власних материнських обов’язків їй цілком достатньо. Сестра Галини втрутилася в ситуацію, заявивши, що Юлія поводиться як власниця і не враховує тяжкість роботи свекрухи. Галина була жінкою з м’яким характером, і їй завжди було дуже складно постояти за себе.
Коли Юлія запропонувала свекрам просто харчуватись фаст-фудом, як вони з чоловіком звикли це робити, конфлікт досяг свого апогею. Тепер Галина приходить додому, де панує бардак і не приготована їжа, і постає питання про те, що робити далі. Через м’який характер жінці складно донести до сина та невістки, що й так через роботу нелегко, а коли вдома у неї стільки ж роботи щодня – це нестерпно складно.