Антон слухав гучну музику, коли в двері постукали. Припинивши танцювати під ритми улюбленої пісні, він відчинив двері. Його очі розширилися від подиву, коли він побачив перед собою двох поліцейських. — Доброго дня, юначе. На вас надійшла скарга на занадто гучну музику. Вам належить виплатити штраф, — сухо сказав один із поліцейських. Антон глянув на сусіда, що стояв ззаду, з жахливою усмішкою на обличчі. — Серйозно, пане Кравцов? Ви не могли просто зателефонувати мені чи постукати? — обурено спитав Антон. Сусід лише хмикнув у відповідь.
— Доведеться сплатити штраф, — продовжував поліцейський, — або наступного разу наслідки будуть серйознішими. Антон дивився на них, не вірячи у те, що відбувається. Він був упевнений, що цей інцидент можна було вирішити мирним шляхом без участі поліції. – Гаразд, – зітхнув він, – скільки? Поліцейський назвав суму, і Антон, хоч йому було дуже прикро від цієї ситуації, вирішив сплатити все на місці. — Сподіваюся, урок засвоєно, — сказав другий поліцейський. — Звичайно, — відповів Антон з іронією, — більше ніколи не заважатиму Кравцову спати під мої пісні.
Коли поліцейські пішли, Антон подивився на сусіда: – Я сподіваюся, ви задоволені. Але ви могли б вирішити це без шуму та пилу. Кравцов лише спохмурнів і пішов до себе. Наступного дня Антон виявив записку під своїми дверима. «Прошу вибачення за вчорашній інцидент. Пропоную завтра ввечері випити чашку чаю та обговорити, як ми можемо жити поряд без конфліктів. Кравцов». З усмішкою на обличчі Антон зрозумів, що навіть з неприємних ситуацій можна знайти позитивний вихід.