Геннадій, тримаючи в руках папку з паперами, увійшов до просторого кабінету колеги. Він хотів швидко передати документи та повернутися додому, але щось змусило його зупинитися. На полиці стояла стара фотографія молодої жінки з хлопчиком на пляжі. Ця усміхнена жінка була неймовірно схожа на його дружину Марію. — Володимире, — почав Геннадій, показуючи на фото, — що то за фотографія? То Марія? Володимир, посміхаючись, підвівся і підійшов до полиці: – Так, це вона. І поряд мій син Діма. Геннадій дивився на фото здивовано:
– Але як? Чому фотографія Марії з твоїм сином тут, у тебе вдома? Володимир сів на крісло і запросив Геннадія сісти поряд: — Це фото було зроблено багато років тому на морі. Мій син втік від нас, зайшов у воду і мало не потонув. На допомогу прийшла молода дівчина та витягла його з води. То була твоя дружина, Марія. Ми були дуже вдячні їй та зробили це фото на згадку про той день. Геннадій був вражений.
— Марія ніколи про це мені не розповідала, — прошепотів він. Володимир кивнув: — Мабуть, вона не вважала це чимось незвичайним чи героїчним. Але для нашої родини це справжній подвиг. Геннадій взяв фотографію в руки, дивлячись на усміхнену дружину та маленького хлопчика поряд з нею. – Дякую, що розповів мені все це. Марія завжди була особливою. Вони обидва сиділи мовчки, занурені у свої спогади, розуміючи, що іноді героїзм — це просто робити правильні речі у потрібний момент.