Одного разу моя невістка Варя зателефонувала мені, знову скаржачись на мого сина. Протягом 15 років їхнього шлюбу я вислуховувала її прикрощі та втішала її, але тієї ночі я зірвалася. Я завжди ставилася до Варі як до своєї дитини, тим більше, що вона була сиротою. Раніше вона часто знаходила втіху в мені, шукаючи материнської прихильності, якої в неї ніколи не було. Варя була сама досконалість: чудово готувала та утримувала свій будинок у бездоганному порядку.
Однак мій син Євген був її повною протилежністю. Він був привабливим, тому багато жінок закохувалися в нього. Протягом усього їхнього шлюбу Варя часто дзвонила мені, розбита горем через його зради. Я б порадила щось своєму синові, але мати мало що може зробити для своєї вже дорослої дитини. Той ранній дзвінок став переломним моментом. Виснажена і напівсонна, я веліла Варі залишити Євгена і почати все спочатку за кордоном.
На мій подив, вона зробила саме так, причому, наступного ж дня. Через рік Варя вже процвітала в Німеччині разом з моїми онуками. Вона часто приписувала мені те, що я підштовхнула її до цього вдалого стрибка. А Євген, почуваючи себе покинутим, звинувачував мене у їхньому розриві. Він порвав зі мною всі зв’язки, залишивши мене на самоті. Моя колись велика родина тепер скоротилася тільки до мене та моєї улюбленої кішки.