У мене є сестра, Валентина, ми виросли разом у сільській хаті наших батьків. Ми близькі за віком, різниця лише два роки. Батьки ставилися до нас однаково, але життя розвело нас різними шляхами. Валентина завжди ставила сім’ю вище за себе. Вона віддавала всі свої сили чоловікові, а потім дітям, не залишаючи часу на себе. Ця самовідданість змінила її, вона зарано втратила молодість. На жаль, незважаючи на всі жертви сестри, чоловік пішов від неї до іншої жінки.
З розбитим серцем Валя зосередилася на своїх двох дочках, забезпечуючи їм усе найкраще, що вона могла дати, а я вийшла заміж за чоловіка, що підтримує мене, і народила двох дітей. Протягом останніх семи років я працюю в Іспанії, прагнучи купити квартиру для своїх дітей. У той час як я фінансово стабільна, Валентині доводиться нелегко в цьому плані. Її дорослі діти, які живуть з нею, практично не допомагають, а навпаки, ускладнюють її і так нелегку долю. Бачачи її труднощі, я запропонувала план: Валентина має переїхати до наших батьків у село, щоб доглядати їх.
Натомість я щомісяця висилатиму їй 400 євро. Отже, сестра погодилася, проте, дізнавшись про нашу умову, її діти відреагували з обуренням, звинувативши мене у несправедливості. З того часу вони від мене віддалилися. Тепер я в роздумах. Чи правильне я ухвалила рішення? Чи маю я продовжувати підтримувати Валентину ціною погіршення стосунків із племінницею та племінником?