Жінка в білому постукала мене по руці. – Оль, це не ти? Чому не вітаєшся? – Катя? – відповіла я, засмутившись. Я насилу дізналася колишню дружину свого племінника. – Ти змінилася з нашої останньої зустрічі, світишся. Знайшла щастя? Вона засміялася: – Все ще чекаю. Від щастя я зазвичай набираю вагу. – Знову розлучилися? – поцікавився я. – Вже два роки, – Катя кивнула, – мій попередній чоловік став лінивим через рік, але після розлучення він раптом розцвів. Я посміхнулася: – Когось мені нагадує. – Славко? – вона виглядала здивованою, – як він?
– Нормально. Кинув пити, одружився, купив будинок, у нього двоє дітей… – мені навіть стало ніяково на цьому моменті. – Славико, чи що? Але ж він був зі мною таким… безцільним! – Кохання змінює людей, – з такою ж незграбною усмішкою сказала я. – Хочеш сказати, що він не любив мене? Чи я не змогла покохати та мотивувати його? – Образилася Катя. – Ні, просто ти – принцеса, якій не вистачало турботи та уваги, – піддражнила я.
Розчарована Катя розповіла про невдачі свого другого чоловіка під час карантину та про своє рішення звернутися до психолога, щоб обрати правильного партнера. Я подумала, що життя справді непередбачуване. Хоча ми з полегшенням сприйняли відхід Славка від Каті, було очевидно, що в неї були деякі проблеми. Її вимогливість та екстравагантний спосіб життя виснажували всіх її партнерів. Славко казав, що спілкування з нею втомлює, а її постійні бажання здаються невгамовними. Тепер у Каті не складається і з її новим партнером, і що це доля чи просто карма?