Коли я росла, мені дуже бракувало присутності батька. Він кинув нас з мамою, коли я була зовсім маленькою , і моїм єдиним спогадом про нього була єдина фотографія, яку зберігала моя мати. Ходили чутки, що він мешкав у сусідньому регіоні з іншою родиною. А ми з мамою завжди відчували фінансові труднощі. Працюючи листоношою, вона отримувала мізерний дохід.
Коли я постаршала, моя мати наважилася виїхати з нашого села, щоб заробити більше грошей, хоча раніше вона ніколи не виїжджала за межі своїх рідних країв. Завдяки її зусиллям ми з чоловіком збудували будинок на гроші, які вона надіслала з Італії. Вона повернулася через багато років, сподіваючись на мирне життя, але, на жаль, померла п’ять років тому. Зараз я дуже жадаю її керівництва, її втішного голосу та її мудрості. Нещодавно і дуже несподівано в моєму житті знову з’явився мій батько.
Якось у суботу, коли я була на подвір’ї, то помітила незнайомого чоловіка біля нашої хвіртки. Підійшовши ближче, я впізнала його. Він зі сльозами на очах відзначив моє комфортне життя і зізнався у своєму нещасті — він втратив свій дім та сім’ю. Я нерішуче надала йому тимчасове помешкання на літній кухні. Невпевнена у своїх подальших кроках, я розмірковую про те, що зробила б моя працьовита мама в такій ситуації.