Марія забиралася, коли почула хлопок дверей. – Марійка! У нас сіль є? — покликав із коридору її чоловік Максим. – Навіщо тобі? – спитала вона. – Це для сусідки, – відповів він. – Якої сусідки? – Тієї, що навпроти нас живе, – пояснив Максим. Маша дивувалася: – Там же один чоловік живе. Максим здивувався: – Щоправда? Щойно жінка попросила в мене сіль. Коли Маша понесла сіль для сусідки, ніхто не відчинив їй двері. Повернувшись, вона розповіла про все Максиму, підозрюючи, що сталося непорозуміння.
У розпал їхнього непорозуміння Маша розповіла, що цей самотній чоловік теж колись просив у неї солі. В результаті між подружжям виникла коротка сварка через те, що нібито хтось із них бреше. Поки образа від сварки була ще свіжою, чоловік Маші вирішив розгадати таємницю. Він спробував подвзонити у двері “сусідки”, але йому ніхто не відчинив.
Раптом двері ліфта відчинилися, і вийшла звідти сусідка, вірніше нова кохана сусіда, з пачкою солі в руках. Вона пояснила, що пішла за покупками, припускаючи, що солі знадобиться багато, оскільки її наречений упіймав чимало риби напередодні. Так ось, після безглуздої сварки на ґрунті відсутності інформації, Маша посмажила на вечерю рибу, запропоновану їм новою сусідкою за гарною ціною. Як же добре, що ця плутанина не призвела до розлучення подружжя… це було б смішно!