За місяць до весілля все вже було готове. Ми склали список гостей, забронювали столики в ресторані, і моя сукня була найкращою. Моя мама приїхала з Барселони, і ми вирішили, що настав час зустрітися з батьками. Мирон, мій наречений, мав велику родину, яка колись жила досить бідно, поки його батько не знайшов роботу в Німеччині. Згодом їм вдалося збудувати 3-поверховий будинок та купити дітям квартири. Оскільки я знала, що Мирон дуже прив’язаний до свого сімейного будинку і не збирався залишати його, я не заперечувала, зважаючи на мої теплі стосунки з його батьками.
Минулого тижня мама, привозячи з Барселони весільні подарунки, вперше зустрілася з ними. Я була схвильована і навіть купила нову сукню з цієї нагоди. На жаль, за годину після початку зустрічі моя мати почала виявляти дискомфорт. Причиною став батько Мирона, Василь, який постійно наказував своїй дружині, Світлані. Здавалося, що вона була скоріше прислугою, ніж членом сім’ї, що дуже турбувало мою матір. Вона спробувала втрутитись, але Василь різко осадив її. Після зустрічі моя мати висловила своє занепокоєння сім’єю мого майбутнього нареченого. Вона зауважила, що Мирон ніяк не відреагував на різке ставлення батька до матері.
Вона боялася, що я можу опинитися в тому ж становищі, що і Світлана, з якою звертатимуться скоріше як зі слугою, аніж із дружиною. Я стверджувала, що люблю Мирона, але вона запропонувала хоча б жити окремо від батьків, щоб не допустити такого результату. Проте Мирон був категорично проти цього. Застрягши між майбутнім весіллям з коханою людиною та мудрою порадою моєї матері, я відчуваю розрив і не знаю, що робити далі.