Три роки тому я вийшла заміж за коханого чоловіка, і наше життя здавалося мені ідеальним. Ми разом чекали нашого первістка, і я відчувала, що про мене піклуються, особливо з огляду на його уважне ставлення до мого самопочуття та потреб. Ця казка розбилася вщент, коли я дізналася про його зраду. Під час відкладеного походу до театру ми з подругою потрапили на виставку, присвячену Дню святого Валентина. Серед гарних фотографій пар, що цілуються, я з жахом помітила свого чоловіка, пристрасно обіймаючого іншу жінку.
Вдома, коли ми з чоловіком почали з’ясовувати стосунки, він почав брехати, що ця жінка – його сестра, яка жила весь цей час за кордоном. Під моїм натиском він зізнався, що це його коханка з Німеччини. Пізніше я дізналася і те, що вони планували одружитися, що дозволило б йому переїхати туди на постійне місце проживання без метушні з документами. Я зв’язалася з цією жінкою Настею, яка вважала мене його сестрою. Мій чоловік обдурив нас обох, отримавши другий паспорт і приховавши свій шлюб на батьківщині.
Його зрада зайшла далі, він навіть планував продати нашу квартиру і залишити мене і нашу майбутню дитину без житла, щоби на ці гроші почати нове життя в Німеччині. Мої емоції було складно розрізняти… у мені кипіла суміш образи, ненависті та люті. Я пішла від нього, позбавивши його не тільки дружини, а й ошуканої нареченої, і шансу отримати можливість проживання в Німеччині. Тепер я твердо вирішила виховувати нашу дитину сама, щоб мій син виріс справжнім чоловіком, не схожим на свого батька і не маючи його перед очима як приклад.