Якби я не приїхала вчасно, моя дочка народжувала б у себе на кухні: таке було її зобов’язання стежити, щоб її чоловік завжди був ситим. Вона попросила мене готувати для її чоловіка, поки вона була в лікарні, що мене, звісно, приголомшило. Шлюб моєї дочки, на мій погляд, дуже невдалий. Її чоловік, Павлик, недостойний її, а вона догоджає йому, як царю. Вона захищає кожен його недолік, посилаючись на його важке дитинство, відзначене матір’ю, яка бореться з алкогольною залежністю.
Ця сльозлива історія – його постійний щит від будь-яких зобов’язань. Павлик не може заробляти життя. І навряд чи можна знайти виправдання його невмінню готувати. Чи, можливо, у нього дитяча травма через нещасний випадок на кухні? Як би там не було, у результаті всі домашні справи лежать на плечах моєї дочки. Хоча його минуле, можливо, було важким, його залежність від цієї розповіді у дорослому віці викликає певні проблеми. Він насолоджується турботою і пустощами з боку моєї дочки, вносячи при цьому мінімальний внесок як у фінансовому, так і в будь-якому іншому відношенні. Під час вагітності саме моя дочка дбала про свого чоловіка, а не навпаки.
Навіть за кілька годин до пологів вона готувала йому. Після народження їхньої дитини Павлик відмовився від догляду за дитиною, заявивши, що відсутність постаті батька зробила його погано підготовленим до цієї справи. Його вимога уваги та поступливість моєї дочки турбують мене. Я не можу зрозуміти, чому вона не бачить його маніпуляцій, і скільки я не намагаюся її напоумити, вона тільки звинувачує мене в ненависті до її чоловіка. Можливо, йому міг би допомогти психотерапевт, але я поки не хочу мати з ним нічого спільного.