Ліля сяяла від щастя, простягаючи мамі, Ганні, подарунок у рожевій упаковці на її день народження. Прийшовши пізно з роботи, вона полегшено побачила, що її мати самостійно справлялася з приготуванням до вечірки. Як подарунок Ліля купила класичну чорну сумку, яку вона довго вибирала і чекала знижку, щоб дозволити собі її купити. Спочатку Ганну не вразила сумка, вона віддавала перевагу приглушеним кольорам, враховуючи її вік. Ліля відчула укол розчарування, але не повідомила ціну, сподіваючись, що її мати і так оцінить якість сумки.
Коли Юрко, син-студент Лілі, приїхав з гаманцем для своєї бабусі, Ганна була в захваті і відразу геть-чисто забула про сумку. Пізніше Ліля відчула глибокий жаль та розчарування, побачивши подругу своєї матері, Ольгу, із сумкою, яку подарувала вона. Вирішивши поговорити про це з матір’ю, Ліля попрямувала до неї. Ганна зізналася, що віддала сумку Ользі після того, як та висловила в ній потребу і сказала, як би вона хотіла собі таку саму сумку.
Розчарована Ліля розповіла про вартість сумки, здивувавши Ганну настільки високою ціною. Ганна жалкувала про своє рішення, але їй було соромно попросити сумку назад. Повна рішучості Ліля відвідала Ольгу і після бурхливої суперечки зуміла забрати сумку. Повернувшись додому, Ліля передала сумку матері і порадила їй цінувати турботу оточуючих про неї і не знецінювати їхні старання, хоч би якими дорогими чи дешевими були їхні подарунки. Ганна покаялася і пообіцяла не повторювати таких помилок.