Сильно схвильована Тамара оголосила своїй бабусі, Зінаїді Іванівні, що знайшла покупця на дачу літньої жінки. Зінаїда була приголомшена, бо не збиралася продавати свій заміський будинок. Тамара, вважаючи бабусю занадто старою, щоб мати потребу у дачі, запропонувала їй відпочити в санаторії або в якомусь будинку відпочинку. Зінаїда лютувала від припущення внучки. Протягом багатьох років вона економила і обходила гострі кути, щоб допомогти Тамарі матеріально, компенсуючи зневагу сина Ігоря.
Ігор розлучився з матір’ю Тамари п’ять років тому, що викликало напруженість і зрештою відчуження між ним та дочкою. Незважаючи на те, що він не відвідував свою дочку особисто, зате регулярно виплачував аліменти. Однак Тамара почала сприймати допомогу бабусі як обов’язок, що й призвело до її недавньої вимоги. Тамара хотіла отримати гроші від продажу дачі, щоб купити машину для поїздок до університету. Зінаїда Іванівна, якій свіже сільське повітря було необхідне для здоров’я, люб’язно відмовилася. Дівчина засмутилася і вже нахабно вимагала від родичів продати дачу після смерті бабусі, сподіваючись використати гроші до того, як вони перейдуть до її батька.
Зінаїда Іванівна була глибоко розчарована різкими словами Тамари та явною зневагою до їхніх сімейних відносин. У відповідь вона відмовилася продати дачу або заповідати їй, порадивши дівчині примиритися з батьком. Вражена непокорою бабусі, Тамара спробувала вибачитись, але Зінаїда Іванівна була надто скривджена, щоб пробачити. Вона заявила, що з цього дня припинить фінансову підтримку Тамари та подбає про те, щоб онука не отримала жодної копійки від її спадщини. Внаслідок цього інциденту Тамара була дуже засмучена, а її майбутнє фінансове забезпечення було під питанням. Її мати звинуватила Зінаїду в несправедливому відношенні, а Ігор висловив жаль, що його дочка копіює поведінку матері. Незважаючи на свій смуток, Зінаїда відчула полегшення, знаючи, що їй більше не потрібно економити для Тамари – і вона може дозволити собі відпочинок у санаторії.