Микола стояв сам на березі річки, одержуючи неземне задоволення від риболовлі у ранковій тиші. Його самотність порушив дзвінкий жіночий голос, що запитав про гарне місце для риболовлі. Повернувшись, він побачив молоду жінку з вудкою. Її сміх вивів його зі стану спокою, і він вирішив посварити її за те, що вона розлякала рибу. Жінка, проте, здавалася щиро здивованою та зацікавленою, що ще більше дратувало Миколу. Її питання натякали на відсутність у неї досвіду, що вона підтвердила, заявивши, що їй потрібен наставник.
Не вражений її амбіціями Микола відмовив її, сказавши, що вона просто не створена для риболовлі. Жінка, яка представилася Галиною, розповіла, що є бухгалтером і хоче навчитися рибалці для командного виїзду. Микола спочатку не хотів допомагати, запропонувавши їй звернутися до інших, досвідченіших рибалок. Галина, однак, наголосила, що їй комфортно з Миколою через його ввічливу поведінку. Незважаючи на те, що він наполягав, мовляв, є нічим не примітною людиною, Галина похвалила його скромність та вихованість.
У результаті, неохоче, Микола дозволив їй приєднатися до нього, що призвело до грайливої розмови про жінок, які мріють лише про швидке весілля, та їх відповідні статуси стосунків. Ця несподівана зустріч і гумор, що послідував за нею, розтопили лід між ними. Через рік історія їхньої незвичайної зустрічі з гумором розповідалася в колі друзів як повість про те, як Галина і Микола покохали один одного за ловом риби і врешті-решт одружилися.