Моя подруга Таня опинилася у дуже складному становищі. Її чоловікові, Андрію, було начхати те що, що свекруха, тобто. його мама почувається дуже nогано. Про те, що мамі nогано, Андрій дізнався лише тоді, коли її виписали із лікарні. А лежала вона там тому, що Таня все сплатила і постійно доглядала хво ру жінку. Таня робила все, що говорили ліkарі – і не лише: заnлатила за всі процедури, куnила всі ліки, плюс – фрукти, їжу тощо. Коли свекруха повернулася додому, Таня сказала чоловікові: -З твоєю мамою тепер все добре, все, що їй потрібне – це трохи уваги. Ти не проти? Звичайно, це питання мало, за логікою, поставити Андрій, але ставила його Тетяна.
Замість того, щоб подякувати дружині, Андрій лише сказав матері: -Мати! Що ти робиш? Я тільки-но переїхав до міста з твого забитого села – а ти знову до мене? Я що, все життя пови нен тебе доглядати? Повернутись у село не хочеш? Жінці було багато років, тому вона дуже хвилю валася, коли чула слова сина. Невже вона тільки зараз розглянула справжню сутність своєї єдиної дитини? Вона почала квапливо збирати свої речі, щоб повернутися додому.
Андрій просто зачинив двері і пішов до друзів у гараж. Повернувшись пізно ввечері, він побачив, що в коридорі стоять зібрані валізи: -Мама ще не поїхала чи що? -Ні дорогій. Це твої речі. Думаю, що нам потрібно пожити окремо. Та й ще: я не хочу, щоб мої діти мали такого батька. Поживи трохи в «забитому селі» своєї мами, може, розуму наберешся. Зміниш свої стосунки – приїджай , ні – тоді я тебе бачити не хочу. Андрій стояв і не міг поворухнутися. Звичайно, не чекав він такого. Як би там не було, сів на поїзд – і поїхав у село – думати над своєю поведінкою.