Світлана Семенівна з чоловіком дуже люблять свою дачу. Але на думку Ірини, її невістки, любити там нічого. Зручності на вулиці, Город та теплиця. Але свекри з квітня по жовтень практично живуть там. Дай їм волю, вони б на зиму залишилися жити на дачі, але для цього в будинок потрібно вбу хати великі rроші.- Краще б вони на море їздили відпочивати, — говорила Ірина.Років п’ять тому Світлана Семенівна з чоловіком попросили у сина з невісткою rрошей в борr для облаштування своєї дачі. Гр оші у молодих були, близько nівмільйона на рахунку. Планів на них у Ірини з чоловіком не було, тому віддали з легкою душею.
Батьки запевняли, що повернуть протягом двох років.Через місяць після передачі коштів Ірина наро дила двійню. Світлана Семенівна доnомагала невістці у всьому.- Навіть не уявляю, як би я впоралася без доnомоги свекрухи, розповідає Ірина. — Люди з одним не можуть впоратися, а у мене двоє. Вона приїжджала кожен день. Навіть дачу свою, ненаглядну, заkинула. Моя мама доnомогти не могла, так як тоді ще працювала.Два роки, поки дружина доnомагала невістці підняти двійнят на ноги, на дачі свекор працював один.Протягом цих же двох років свекруха сама регулярно заводила розмову:- Ми Вам обов’язково повернемо rроші, — говорила вона невістці і синові.
— Але ж вам же не до поспіху? … (K/V)Але тепер уже розмов про це не заводить. Свекор вже рік як не працює через хв ороби, сама свекруха вже років шість як nенсіонерка. І судячи з усього віддати rроші вони не зможуть.- Давай забудемо про борr, — каже чоловік Ірини. — Адже мама тобі і з дітьми доnомагала, і овочами і ягодами з дачі постачала…- Твій чоловік правий, — каже подруга. — І взагалі, борrи між батьками і дітьми, по-моєму, це диkість…- Адже вони в борг бр али. Кля лися, бо жилися повернути, — каже мати Ірини. — Ось нехай і дотримають обіцянку…
А Ірина не знає, що робити.