У родини Григор’євих традиція, щорічно, на річницю весілля Анатолія Сергійовича та Просков’ї Миколаївни, всі діти мають зібратися у батьківському будинку. Традицію заклав ще Анатолій Сергійович. Тоді, коли в нього ще було лише чотири дочки та син Сергій. Минули роки, давно вже немає і Анатолія Сергійовича, і Просковії Миколаївни. Їхні діти самі давно вже бабусі та дідусі, наймолодший із клану,
Толя, вже студент-третьокурсник університет, але традицію, збиратися раз на рік у батьківському будинку, дотримуються всі. Ну, майже все. Охоронцем традиції залишився син засновників клану. Два роки тому Сергій Анатолійович потрапив до лікарні саме у той час, коли мала відбутися чергова, щорічна зустріч. Зібралися без нього. Скориставшись відсутністю охоронця традиції, дехто з молодих не приїхав. Але цей рік запам’ятався іншим казусом
Олена, третя за старшинством сестра, збираючись додому (їй далі за всіх їхати, аж 400 км), переплутала чоботи і одягла взуття сестри. Згодом сестри пересилали одне одному взуття через пошту, посилкою. Наступного року Сергій Анатолійович вже був присутній на зустрічі, а ось молодша сестричка Маша не приїхала. Ні, зі здоров’ям у неї лад. Просто не захотіла та не приїхала. І знову до кінця зустрічі стався казус. З’явилася зайва кришка від каструлі.
Довго не могли з’ясувати, від чиєї каструлі кришка. Пересилали один одному, але в кого б вона не з’являлася, завжди виявлялася непотрібною. А тут Сергій Анатолійович вирішив капусту в каструлі засолити. Витяг з підвалу казанок, а кришки нема. І треба ж було, що того ж дня племінник привозить до нього, що виявилася безхазяйною кришку-мандрівницю. Саме від цієї каструлі. Насміялися, звісно, вдосталь. Але Сергій Анатолійович, згадавши історію з чоботями, насупив брови і сказав племіннику: — Незадоволений нами твій дід. Не всі дотримуються традиції. От і жартує з нас. Щоб у наступному році на святі були усі. Як багнет!