Якось маленький Сашко прийшов додому і сказав матері, що у них в школі батьківські збори. Жінка пообіцяла, що обов’язково прийде. А хлопчик попросив, щоб вона не приходила і не ганьбила його. — Всі побачать, що моя мама сліпа, будуть наді мною сміятися. Мені за тебе соромно, не приходь. Звичайно, жінці було дуже прикро чути такі слова від єдиного сина. Минуло багато років. Хлопчик виріс, переїхав, одружився,
ро свою стареньку матір зовсім забув. Він досі її соромився. Одного разу на порозі його будинку з’явилася сліпа жінка, одягнена в лахміття. Варто було йому її побачити, так він відразу став на неї кричати, щоб вона пішла звідти і не лякала його дітей. Жінка нічого йому не сказала, сунула йому записку в руку і пішла. Чоловік відкрив записку і став читати. Там було написано, що, коли він народився, він народився сліпим,
але вона кілька днів і ночей молилася в церкві, щоб Бог позбавив її зору, а сина її зробив зрячим. Після цього сталося диво. Лікарі не могли це пояснити. Але хлопчик почав бачити, а ось зір жінки поступово покидав її. Прочитавши записку, Саша заціпенів. Кинувся шукати свою стареньку матір, але вона зникла безслідно.