У сім’ї нас двоє дітей-я і мій старший брат Стас. Коли я закінчила університет із червоним дипломом, мені батьки зробили великий сюрприз – вони подарували мені двокімнатну квартиру, в центрі міста. Неподалік був парк, в якому я бігала вранці. І до нового місця роботи було дуже близько. Стас теж мав квартиру, щоправда, однокімнатну. Але йому все подобалося. Тут у брата з’явилася дівчина Анжела. Вона мені відразу не сподобалася, така зарозуміла. Мама нещодавно була в них у гостях і з жа хом розповідає мені:
-У них не квартира, а якийсь свинарник. Начебто місця мало, а вона за порядком стежити не може. Все розкидано, у ванній купа брудного одягу. Ми їм на Новий рік диван подарували, то він уже весь у жирних плямах. -Так диван-то білий, за ним око та око потрібне. -От саме, такий гарний дороrий диван, він уже сірого кольору. На кухні що діється, просто жах…- Тож Анжела ж не готує… -От саме, що не готує. Тому в них вся кухня заставлена коробками від піци та ролів. Навіть нема кому викинути.
Сором такий. Через деякий час у сім’ї з’явилася новина: Анжела ваrітна. Усією сім’єю зібралися за святковим столом у батьків. І тут Анжела звернулася до мене: -У тебе ж двоє в центрі міста … так ти одна живеш, навіщо тобі стільки місця. А в нас у сім’ї поповнення скоро, може ми поміняємося квартирами? -А ти не думала, що й у мене в майбутньому може з’явитись сім’я, і теж буде поповнення? -Ну може тоді ми переїдемо до тебе, а свою квартиру здаватиме в оренду. Суму навпіл ділитимемо. -Щоб я після роботи ще ходила своєю квартирою і за вами сміття прибирала? Ні. У розмову втрутилися батьки і ясно дали зрозуміти Анжелі, що на мою квартиру нехай не розраховує. Мене найбільше здивувало на хабство братової дружини… а Стас, між іншим, тихо сидів і слухав усе, навіть не втручаючись у розмову.